ИЗМИНАТЬ

ИЗМИНАТЬ, измять что, разминать, переминать, сминать. Хорошо ли измяла глину? Всю шляпу измял. Хорош соболек, да измят, говор. о девушке. -ся, страдат. Изминанье ср. длит. измятие окончат. измин м. изминка ж. об. действ. по знач. глаг. Изминчивый, легко, удобно изминаемый. Измятина ж. пск. пахтанье, сыворотка из-под масла.


Смотреть больше слов в «Толковом словаре живого великорусского языка»

ИЗМИНУТЬ →← ИЗМИЛОВАТЬ

Смотреть что такое ИЗМИНАТЬ в других словарях:

ИЗМИНАТЬ

измять что м'яти (мну, мнеш) (диал. мняти), зминати, зім'яти, пом'яти, пом'яшкурити, (о мн., всё) пом'яти, (комкать) бгати, зібгати, скомшити що; (вытаптывать поле, траву) толочити, потолочити, столочити, витолочувати, витолочити (пашню, траву); (глину: месить) місити, замісити, (солому) мервити, змервити, (фрукты) бити, побити. -мять постель - пом'яти, потолочити постіль (постелю). [Та не стели білої постелі - потолочать (Мил.)]. -мять шляпу, платье - пом'яти капелюша, вбрання. Измятый - зім'ятий, пом'ятий; зібганий; витолочений, по[с]толочений. Что-л. -тое (растение, фрукты) - потолоччя, потолоч (-чи). -ться - м'ятися, зім'ятися, пом'ятися, зібгатися; бути зім'ятим, пом'ятим витолоченим, потолоченим.... смотреть

ИЗМИНАТЬ

ИЗМИНАТЬ изминаю, изминаешь (редко). Несов. к измять.

T: 131