Смотреть больше слов в «Толковом словаре живого великорусского языка»
наострить 1) нагострювати, нагострити, вигострювати, вигострити, погострити, (на точиле) наточувати, наточити, (о мног.) пона[пови]гострювати, погострити, понаточувати, поточити що; (зубчатые орудия) назублювати, назубити, (о мног.) поназублювати що; см. Навастривать. [Треба нагострити сокиру (Сл. Ум.). Вигострю, виточу зброю іскристу (Л. Укр.). Як сокира притупиться, то й не погостриш вістря, - треба напружувати сили (Куліш). Шаблі погострили (Рудан.). Треба серпа назубити (Звин.)]. -рить кулаки - наготувати (наготовити) кулаки, (стати) з кулаками напоготові, мати кулаки напоготові; 2) (наотпускать острот, сов.) набалакати дотепів, надотепувати, остючками (шпигачками) наколоти. Наострённый - нагострений, вигострений, погострений, пона[пови]гострюваний; наточений, понаточуваний; назублений, поназублюваний; наготовлений. -ться - 1) нагострюватися, нагостритися, понагострюватися; бути нагострюваним, нагостреним, понагострюваним и т. п.; 2) см. Навастриваться 2; 2) (вдоволь, сов.) - а) (остря что) нагостритися; (на точиле) наточитися; (на бруске) набруситися; (о зубч. орудиях) назубитися; б) (отпуская остроты) надотепуватися.... смотреть