Смотреть больше слов в «Толковом словаре живого великорусского языка»
наскучать сов. неперех. местн. Соскучиться.
наскучить надокучати, надокучити, наскучати, наскучити, докучати, докучити, на(в)кучати, на(в)кучити, у(с)кучатися, у(с)кучитися, на(д)бридати, на(д)бриднути, обридати, обриднути, (о мног.) понабридати кому чим; срв. Надоедать. [Надокучили мені його балачки (Київщ.), Да вже-ж мені наскучило (Чуб.). Хіба ще не накучило дома сидіти? (Звин.). Я вам навкучив (Крим.). Добре ніколи не укучиться (Номис). Бідний чоловік ходив до нього (багача) худоби позичати, і йому вкучилося давати (Драг.). Йому набридла холодна, порожня самотність (Черкас.)]. Наскучивший - що надокучив и т. п., набридлий. [Набридле життя (Грінч.)].... смотреть
НАСКУЧАТЬ совершенный вид неперех. местн. Соскучиться.